Скорочений текст лекції
(Лекція для ознайомлення, не відображаються таблиці та малюнки)
Загальні теоретичні положення пропозиції грошей
Монетаристи розглядають пропозицію грошей як альтернативне відношення до їх попиту. Це дві невіддільні й водночас протележністорони єдиного економічного механізму, взаємодія яких здійснюється на монетарному ринку. Грошова пропозиція, як проміжна мета, повинна визнаватися відповідно до попиту на гроші. Неврахування цієї істини можепризвести до суттєвого розходження між пропозицією і попитом, що всвою чергу може вилитись в проблеми із платіжним балансом, падіння ВВП,високими темпами інфляції.
Позитивний кореляційний зв?язок між зростанням грошової пропозиціїта рівнем інфляції визнають і кейсіанці і монетаристи. Так, Дж. Кейнс щоуважав, усяке зростання грошової пропозиції підвищує ліквідність в економіці, ірівень відсоткової ставки (ціни за ліквідні кошти) падає. Сукупний попит будерозширюватися
опосередковано, оскільки пониження відсотковоїставки призводить до збільшення інвестиційних витрат.
У протележність цьому, М.Фрідмен наполягав на тому, що зростання грошової пропозиції призводить до додаткових витрат , і тимбезпосередньосамим викликає інфляцію. Він стверджував, що людизавжди тримають
визначену частку свого доходу у вигляді готівки ізростання грошової пропозиції збільшує сукупний попит на товарному і фондовомуринках.
Кейсіанство вчить мистецтву маневрування з допомогою
норми якпроцента: відомо, тільки вона, змінюючи ціни на капітальні активи визначає обсягінвестицій.
Монетаристи ? прихильники цінової стабілізації, не виключають процентного регулювання, але вбачають свою “проміжну мішень”
угрошовій масі. В наукових працях М.Фрідмена сформульовано
“грошовеправило”, згідно якого збільшення грошової маси необхідно проводити алесистематично, поступово і
незалежно від кон?юктури і циклічності коливань.
Центральному банку необхідно взяти на себе зобов?язання не допускатисезонних та інших коливань грошової маси, підтримувати стабільний темпїї зростання. При визначенні грошової пропозиції, М.Фрідмен пропонуєорієнтуватися на стійкий приріст ВВП і довготермінову тенденцію до сповільнення швидкості обігу грошей. Перший чинник вимагає (в США) 3-х % приросту (М), другий додатково ще 1%. Разом щорічний приріст маси негрошової повинен виходити за межі 4%.
Незважаючи на звинувачення монетаристів у “механічному підході” ідея“грошового правила” набула популярності. В деяких монетаристів виниклаідея “виделки”, тобто запровадження горішньої і долішньої межі зростаннягрошової маси. Нова програма була взята на озброєння багатьма країнамиу другій половині 70-х р.р. Вони стали запроваджувати межі або тверді щоквартальні ліміти зростання грошової маси. Так у Великобританії“виделку” коливань уряд М. Тетчер встановив по відношенню до (М3). В 1976-
1977р.р. виделка складала 9-13%, а потім у 1979-1981 р.р. ? 7-11% щорічного Уприросту.
США виделку на грошові агрегати теж було встановлено майже одночасноз європейськими країнами, яка щоквартально переглядалася і звичайно в бікпідвищення квоти. Тільки в кінці 70-р.р., коли інфляція у Штатах і підривміжнародної позиції долара катастрофічно стали загрозливими, ФРС булирозроблені заходи щодо різкого обмеження емісії і зростання грошовоїмаси.
1
2
