Tennessee Williams

Sweet Bird of Youth

Foreword

When I came to my writing desk on a recent morning, I found lying on my desk an unmailed letter that I had written. I began reading it and found thi

o strong that it has always broken down the block and gone past it.

Солодкий птах юнацтва.

Передмова

Одного ранку, я підійшов до письмового столу і знайшов на ньому свій невідісланий лист. Почав його перечитувати і натрапив на таку фразу: «Всі ми люди цивілізовані, а це означає, що всі ми насправді дикуни та варвари, проте дотримуємося певних прийнятих у суспільстві норм.» І далі: «Боюсь, щодо мене, то я дотримуюся лише деяких з них. Чому? Я так довго спирався і спираюся на стіну, що під тиском моєї спини тиньк, який покривав цю стіну, почав лупитися.»

Хіба не дивно те, що я сказав: зміни відбуваються зі стіною, а не з моєю спиною? Як на мене, то дивно. Продовживши процес асоціативного мислення, я раптово згадав, як колись мені довелося вечеряти з одним моїм колегою, відомим літератором. Наприкінці того вечора, він порушив довгу гнітючу мовчанку, поглянувши на мене співчутливо і промовивши: «Теннессі, чи не здається тобі, що як письменник ти зайшов у глухий кут.»