ПЛАН

Вступ 3

1. Початок літературного синтезу храмового дійства: богословські побудови Максима, творчість Дамаскина, внесок Фотія в обгрунтування церковного віровчення і храмових ритуалів, самобутність Михайла Пселла 4

2. Розвиток агіографії, храмової поезії, естетики, музичної культури, храмового мистецтва 7

3. Місце Візантії в культурі світу ........................................................... 12

Висновки .................................................................................................. 14

Список використаної літератури

15

 ВСТУП

Визначальною рисою духовного життя Візантійської імперії до середини VІІ ст. стало безроздільне панування християнського світогляду. Глибоку релігійність стимулювали тепер не стільки догматичні спори, скільки наступ ісламу, який вели араби, натхненні ідею "священної війни" і боротьбою з язичниками - слов'янами і проболгарами.

Ще більш зросла роль церкви. Нестабільність життєвих підвалин, господарська і побутова невпорядкованість мас населення, убогість і постійна небезпека з боку зовнішнього ворога загострили релігійні почуття підданих імперії: стверджувався дух смиренності перед обставинами " земного світу", покірливого підкорення "духовним пастирям", безмежна віра в чудеса і знамення, у спасіння через самозречення і молитву.

Стрімко збільшувалася кількість храмів, множилося число монастирів. Як ніколи раніше, розцвів культ святих, особливо поклоніння відомим лише в даній місцевості, окрузі, місті; на них як на "власних" небесних заступників покладалися всі надії.

Поширення марновірств допомагало церкви панувати над розумами парафіян, множити свої багатства й укріплювати своє становище. Цьому сприяло і зниження рівня грамотності населення, крайнє звуження світського знання.

Однак торжество теології, ствердження її панування за допомогою насильства приховували серйозну небезпеку - богослов'я могло виявитися неспроможним перед критикою іновірців і єретиків.

Як будь-яка ідеологічна система християнство мало потребу в розвитку. Необхідність цього усвідомлювалася у вузьких колах церковної еліти, яка зберігала традиції високої релігійної і світської освіченості.

Отже, літературний синтез церковних ритуалів, систематизація богослов'я ставали найголовнішою задачею для пропагування ідей християнства.

1. ПОЧАТОК ЛІТЕРАТУРНОГО СИНТЕЗУ ХРАМОВОГО ДІЙСТВА: БОГОСЛОВСЬКІ ПОБУДОВИ МАКСИМА, ТВОРЧІСТЬ ДАМАСКИНА, ВНЕСОК ФОТІЯ В ОБГРУНТУВАННЯ ЦЕРКОВНОГО ВІРОВЧЕННЯ І ХРАМОВИХ РИТУАЛІВ, САМОБУТНІСТЬ МИХАЙЛА ПСЕЛЛА

Пошуки оригінальних філософських і богословських рішень почалися вже в другій половині VІІ в., хоча найбільш видатні праці в цієї сфері були створені в наступному сторіччі. Характерним у даному зв'язку є той факт, що на загальному тлі занепаду культури в середині VІІ в., за суттю, лише храмова література відчувала певний підйом: цього вимагали насущні інтереси правлячої еліти.

Незалежно від того, що Максима Сповідника піддав гонінням сам імператор Констант ІІ, теоретичні шукання цього теолога відповідали потребам пануючого класу; без них була б неможливою поява "Джерела знання" Дамаскина.