Скорочений текст реферату
(Реферат для ознайомлення, не відображаються таблиці та малюнки)
Нажаль, влада (і не тільки у нас, а в усьому світі) схильна до декларування екологічних проблем, особливо чомусь, у періоди передвиборчих апеляцій до електорату, і, до того ж, обмежена певним терміном “від виборів до виборів”. Тому її структури з очевидним (але не відвертим) небажанням виходять на планування та реалізацію довгострокових екологічних заходів.
Екологічні закони, крім природоохоронної, мають ще й громадсько-політичні функції, бо екологічні знання є необхідними для ефективного розв'язання проблем управління соціальними процесами і в державі, і в усьому світі.
Наприклад, закони Б.Коммонера:
1. все пов'язано з усім;
2. все мусить кудись діватись;
3. ніщо не дається на дурняк;
4. природа знає краще.
Або можна навести “закон бумеранга” П. Дансера, Д. Коммонера, або “Правила демографії” П. Еріха, чи “Принцип унікальності” Л.Г. Роменського, Г.А.Глізона.
Можна дискутувати щодо змісту положень “залізних законів” П.Еріха:
1. У справі охорони природи можлива лише суспільна оборона або відступ. Наступ є нереальним, бо втрачена екосистема принципово не поновлюється.
2. Зростання народонаселення та охорона природи є принципово не сумісними.
3. Також несумісними є охорона природи та екосистема, охоплена манією зростання.
4. Небезпечним для всього живого є уявлення про те, що до уваги треба брати лише найближчі цілі та потреби людини.
5. Аргументація, що спирається на естетичність різноманітних форм живого, заклики до співчуття всьому живому, потрапляє у вуха глухих. Охорона природи є проблемою виживання людства[6].
На відміну від технічних, природні системи само відтворюються й працюють за принципом perpetum mobile. Природність, тобто натуральність, є базисною характеристикою не лише біосферних утворень, а й елементів соціуму. Як в екології, так і в політиці (особливо у плануванні конкретних заходів, спрямованих на будівництво) кожну людину треба розглядати як істоту, якій притаманні не лише соціальні, а й біологічні засади. Це, на перший погляд, банальне міркування є парадоксальним не лише для політиків, але іноді й для екологів.
Екологічна політика - порівняно новий, але дуже суттєвий феномен у створенні державності в Україні. Приведений вище перелік функцій екологічної політики у внутрішньодержавному аспекті є неповним. Крім прикладних завдань, екологічна політика причетна до формування таких понять, як суспільна свідомість, ідеологія, демократія, громадське суспільство. Саме тут поєднуються такі, колись самодостатні аспекти, як міжнародні стосунки, формування соціополітичної стратегії, природокористування та ін. Залучення екологічних знань до розв'язання нагальних проблем, над якими так поки що не ефективно й драматично б'ється наше суспільство є найважливішою вимогою нашого часу.
2 3 4
