Скорочений текст реферату
(Реферат для ознайомлення, не відображаються таблиці та малюнки)
Висока активність державного регулювання з великою виразністю виявляється у формуванні отраслевых пропорцій. Наприклад, при проведенні аграрної реформи найважливішою складовою частиною стало примусове роздрібнення значних земельних наділів на більш дрібні захід,неможливий без прямого активного втручання держави. У цьому зв'язку варто посилатися на програму "цільового розвитку". Починаючи з 70-х років спеціальними законами виділялися 7 галузей першочергової уваги: -машинобудування,електроніка-т екстильна промисловість,чорна металургія -кольорова металургія -нафтохімія, кораблебудування. Цим галузям надавалася явна превага в постачанні ресурсами, вони користувалися переважними податками й іншими пільгами. Одночасно держава жорстко регулювала конкуренцію в пріоритетних галузях, примушуючи до об'єднання приватних компанії або до відходу з даного ринку. Держава нерідко йшла на пряму компенсацію збитків" обраних експортерів". Особо варто відзначити, що пільги, надані державою призвели до утворення високомонополізованої виробничої, особливо експортної структури. У перший провині 80-х років частка 30 найбільших південнокорейських конгломератів в обробній промисловості досягла
1/3, а в експорті перевищила 1/2. Бачачи сильний вплив держави на економіку Південної Кореї виникає питання: чи можна розглядати корейські приватні фірми як самостійні одиниці.Це питання можна поставити на підставі таких чинників: 1. висока залежність діяльності приватного сектора від притягнення позикових засобів
2. під контролем держави знаходиться якість продукції в найважливіших експортних галузях.
Держава домоглася, щоб ціни на товари, імпорт яких заборонявся або обмежувався не перевищували умовно середньосвітові.
3. кожний місяць проводилися наради з питань експорту під керівництвом президента країни, на яких встановлювалися орієнтовно експортні завдання значним конгломератам.
4. держава жорстко контролювала робоче спрямування, що позбавило підприємців від яких-небудь серйозних проблем крім "капітал-праця". Не менше жорстко держава в Південної Кореї контролює іноземний капітал. Важливо відзначити, що прямі іноземні капіталовкладення з 1967-1986 рр. складають менше 2%від. сумарних валових інвестицій.
Південна Корея намагається залучити не будь-які іноземні інвестиції, а тільки ті, що входять в загальну стратегію її розвитки. Тому не менше 2/3 іноземних капіталовкладень концентруються в таких пріоритетних галузях, як хімія, машинобудування і електроніка.
У такий спосіб ми маємо " тристоронній альянс": держава-місцевий капітал- іноземний капітал.
Але при безперечному дотриманні інтересів усіх трьох сторін, держава є єдиним цілком самостійним учасником, рішення якогї обов'язкові для всіх інших.
Також заслугою держави є централізоване планування з використанням средньо-та довгострокових планів і цільових програм, із установленням часом конкретних промислових завдань і термінів їхньгог виконання, із суворою системою контролю господарської діяльності і безжалісного економічного знищення невдах. Посуті економіка Південної Кореї подає найбільш гармонічне сполучення планового і ринкового засобів ведення господарств. Коротко кажучи, те саме формування і уміле використання такого механізму і дозволило Південній Кореї в стислі строки перебороти бар'єр слаборозвинутості і зайняти гідне місце у світовій цивілізації.
1 2 3
4 5
